Ганна Ємельяненко, Філософські засновки екзистенціальної теології (антропологічні, онтологічні та гносеологічні аспекти). – Київ: Автограф, 2018. – 384 с. ISBN978-966-8349-10-2

Анотація

Рецензований текст відтворює одну чи не з найперших спроб систематичного дослідження у вітчизняному релігієзнавстві філософських засад так званої екзистенціальної, або ж, як це стверджує Г. Ємельяненко, швидше, екзистенціалізованої теології, яку від недавнього часу почали розглядати і у якості спеціального напрямку християнської теології. У вітчизняному релігієзнавстві цей напрямок монографічно лише у минулому, 2017 році було представлено науковцем з Інституту філософії ім. Т. Г. Шевченка НАН України С. Л. Шевченком, який у своїй книзі “Християнська теологія та екзистенціалізм” і спробував аргументувати те, що методологічні засоби, застосовані К. Ранером, Ж. Марітеном, Р. Бультманом, Дж. Маккуоррі, Г. Слейтом, М. Вестфалем та багатьма іншими закордонними мислителями, дозволяють кваліфікувати створені ними теологічні концепції і вчення у якості  “екзистенціальної теології”, а останню і у якості окремого, доволі специфічного тренду сучасного теологічного мислення. В концепції С. Л. Шевченка “екзистенціальна теологія” представлена також і у більш вузькому розумінні – насамперед, – як практика Р. Бультмана з екзистенціально-герменевтичної інтерпретації текстів Святого Письма, визначена, власне, екзистенціальною теологією англіканським богословом Дж. Маккуоррі. Монографія Г. Д. Ємельяненко результатами, що представлені дослідницею, з одного боку, продовжує дослідження С. Л. Шевченка, стверджуючи і його правомірність, і його актуальність, а, з іншого боку, підспудно й ставить запитання про вірогіднсть та істинність концепції С. Л. Шевченка, оскільки демонструє, що ціла низка концепцій, які й розглядаються у якості взірцевих аналогів так званої екзистенціальної теології, в реальності не мають єдиного, спільного “теоретичного підґрунтя”. Саме останнє й сформульоване у одному із запитань, що виникають після ознайомлення з текстом монографії Г. Д. Ємельяненко: “А чи варто замість самих створювачів згаданих концепцій придумувати для них ще й якісь додаткові терміни, наближуючи їх до екзистенціалістської традиції?”