Екзистенційні витоки антипсихіатрічної концепції суб'єкта в філософія С. К'єркеґора

Анотація

У статті показано, яким чином філософія С. К’єркеґора відповідає на актуальні питання про природу психічного захворювання і може служити певною методологією загальногуманітарних досліджень. Доведено, що класична психіатрія не завжди дає правильне уявлення про внутрішній світ божевільної людини. Філософія С. К’єркеґора сприяла виникненню альтернативних підходів і розуміння природи психічних захворювань. Причиною звернення авторів статті до екзистенціальних ідей С. К’єркеґора став закладений ним в його філософії початок розвінчування орієнтації як на суто внутрішні психоемоційні стани особи поза збереженням їх зовнішніх комунікативних і соціальних меж (що спостерігається у психічно хворих людей), так і орієнтації з домінуванням суто на зовнішнє - дотримання соціальних норм, носіння соціальних масок (що характерно для "нормальних" людей). Але і перший, і другий стан можуть призводити до порушень нормального протікання психічних процесів, тобто, бути "онтологічно неправдивими". Тільки суб'єкт, що правильно ідентифікує себе у навколишньому світі і здатний на комунікацію, може знаходитися в "онтологічній безпеці". Проблема, проте, тут криється не лише в окремому суб'єктові, але і в сучасній культурі в цілому, яка також досить часто може рухатися по "онтологічно невірному курсу". Сьорен К’єркеґор і пропонує методику, яку використовують і активно розвивають деякі сучасні антипсихіатри, – лікування пацієнтів через усвідомлення ними свого страху і відчаю на шляху подолання хворобливих симптомів, і досягнення стану особистої свободи